Щоб людині вдалось щось змінити, одних знань недостатньо. Цінністю є єдність знань, вміння користуватися ними і розуміння. Нам потрібно розуміти, де причина і наслідок, де можливість і перешкода, чому виходить так, а не інакше, що може трапитися… Це не можна знати, це треба розуміти.

Розуміння формується, в основному, завдяки моделюванню і досвіду, яким неможливо обмінятися. Обмін досвідом – це дурниця. Досвід можна тільки надбати в реальній практиці, яку супроводжує емоційне переживання.

Вироблення рішень

У російській мові є фраза «приймати рішення». Але прийняти можна тільки те, що зробили інші. Англійською це звучить інакше – «decision making». І є величезна різниця: «робити» рішення або приймати те, що було зроблено кимось іншим.

Часто саме в цьому полягає основна проблема суспільства. Адже попередні покоління були привчені думати: нехай вирішує хтось інший, а ми – лише приймемо ті рішення, які були зроблені кимось, і постараємося їх виконати. Але відповідати за них ми не можемо, оскільки рішення були не нашими. Як зробити так, щоб люди – всі 40 мільйонів – реально брали участь у виробленні рішень?

Як тільки людина відчує, що вона не грала в якісь ігри, а фактично «робила» рішення, – вона захоче показати, що рішення було хорошим. А значить, буде брати активну участь у виконанні цього рішення.

Рішення формує два почуття: відповідальності й активності. У людей, які «зробили» рішення, буквально загоряються очі. Вони обговорюють альтернативи, думають, які наслідки можуть виникнути – приховані або видимі, негайні або відстрочені, локальні або глобальні.

 

Думка – цінність, якщо вона народжує нові думки

Думка – цінність, якщо вона народжує нові думки

Правильні судження

Будь-яка думка набуває сенсу тільки в контексті. І, відповідно, будь-яку думку треба ставити в контекст. В одному контексті вона набуває один «колір» і зміст, в іншому – інший зміст. Тому необхідно знайти досить багато контекстів, тобто метасистему.

Те, що сьогодні здається правильним, – післязавтра вже застаріє. Змінюються фактори, ідеї, цілі, принципи, згідно з якими ми діємо. Крім того, ніхто іззовні не може підказати вам, що правильно. Я завжди вважав, що це не розумом, а скоріше серцем можна відчути.

Шкідлива допомога

Найнебезпечніша річ – це допомога. Африканські народи знаходяться в такому тяжкому стані, в основному, через допомогу. Допомога формує навчену безпорадність. А потім – виникає навчена аморальність.

Справжньою допомогою можна назвати тільки таку, яка дозволяє людині стати самостійною. Те, що збільшує залежність, ніколи не йде на користь.

Сила думки

Ніхто не стає розумнішим завдяки навчанню – так можна лише про дещо дізнатися. Розумнішими стають, коли мислять.

Думка – цінність, якщо вона народжує нові думки. А для цього люди, які беруть участь в обговоренні, повинні бути досить відкритими. На цьому ґрунтується метод мозкового штурму. Коли люди один одного не тільки розуміють, але і поважають, і хочуть зробити все можливе, щоб створити передумови успіху один для одного, – справа йде дуже добре. Це як лавина, яка зносить будь-які перешкоди: можна придумати таке, чого ще ніхто в світі не встиг придумати. Але для цього люди не повинні бути жадібними. А ще – їм потрібно представляти, в якому напрямку вони хочуть йти і чого досягти.

Ціль і сіхт

В естонській мові є слово «сіхт», яке означає доцільний напрямок – те, куди люди йдуть. А мета – це те, чого треба досягти до певного терміну. Мети треба досягати, а на сіхті – бути. Сіхт – значно важливіше, ніж мета.

З цієї точки зору педагогічний процес, виховання – це сіхт, а не мета. У батьків є уявлення, яким вони б хотіли бачити свою дитину: здоровою, розумною тощо. При цьому і мови не йде про те, до якого терміну цього потрібно домогтися.

 

Будь-яка думка набуває сенсу тільки в контексті. І, відповідно, будь-яку думку треба ставити в контекст

Будь-яка думка набуває сенсу тільки в контексті. І, відповідно, будь-яку думку треба ставити в контекст

Сіхт повинен бути не тільки у сім’ї, а й у громади, і у держави в цілому. Мені здається, що становлення України теж варто розглядати не як мету, а як сіхт.

Еліта і самопізнання

Коли мова заходить про еліти, існують два взаємовиключних способи мислення. Перший стверджує, що тільки дуже обдаровані, наполегливі або якісь ще люди стають елітою. Другий спосіб мислення говорить, що кожна людина в чомусь особлива, щось може робити краще за всіх, в чомусь намагається бути не просто хорошою, але відмінною. І якщо при цьому вона дбає не тільки про себе, а й про інших, допомагає їм стати суб’єктами, а не об’єктами маніпуляцій, – то вона стає важливою для всіх, стає елітою.

Що потрібно, аби сформувався суб’єкт, тобто активне начало? По-перше, необхідне самопізнання. Людині потрібно пізнавати себе, причому адекватно. Не думати, що вона найкрасивіша, найрозумніша, найсильніша, а сприймати себе такою, яка вона є. По-друге, потрібне пізнання фундаментальних понять у спілкуванні: я, ми, вони і так далі. По-третє, необхідне пізнання суспільства, завдяки якому формується свідомість громадянина. Нарешті, потрібне пізнання культури – і, як результат, виникає свідомість культури, тобто ідентитет (те, з чим людина ототожнює себе, – ідентитет культури, національності тощо. Все це – фундамент суб’єкта.

Ресурси, цілі та засоби

У суспільстві не можна змінювати те, що треба змінити. Щоб змінилося те, що, як нам здається, необхідно змінити, треба виявити, від чого воно залежить. Потрібно визначити все, від чого залежить те, що нас цікавить. А також необхідно виявити, що залежить від того, що ми хочемо змінити. Якщо практично нічого від цього не залежить, навіщо витрачати ресурси? А якщо залежить дуже багато, то потрібно зайнятися створенням передумов для успіху. А саме – виявленням і систематизацією ресурсів і умов їх застосування.

Будь-який ресурс – це умова для застосування інших ресурсів. Для змін потрібна єдність ресурсів і умов, так само, як єдність цілей і засобів. Який сенс ставити цілі, якщо немає засобів для їх досягнення? Як тільки ми визначаємо мету, треба одразу ж продумати, які засоби потрібні, щоб її досягти. Як тільки ми визначаємо сіхт, необхідно зрозуміти, які ресурси і умови їх застосування знадобляться, щоб триматися на ньому.

 

Неможливо нікого навчити, якщо не соромно бути дурним

Неможливо нікого навчити, якщо не соромно бути дурним

Поставити мету – зовсім не просто. Однак найбільше поту доведеться пролити, щоб досягти засобів. А найдурніше – напружуватися і вдосконалювати засоби для досягнення поганої мети.

Сором і контроль

Добре, якщо ми соромимося своїх недоліків. Якщо не соромно, тоді люди без кінця повторюють свої помилки. Єдине, що допомагає, – це сором.

Неможливо нікого навчити, якщо не соромно бути дурним. Совість – гарне слово. Якщо совісті немає, навчання не має сенсу. Адже працюють не знання, а людина. Якщо їй не соромно клеїти дурня, тоді знання не допоможуть.

Існують три види контролю. Перший і основний – це мораль. Вона визначає приблизно 70% людської поведінки. Ще 20% – це соціальний контроль, який люди здійснюють по відношенню один до одного. Якщо вони один одного знають і їм соромно один перед одним, – то соціальний контроль спрацьовує. Решта 10% залежать від адміністративних заходів – поліція, прокуратура тощо. Вони забезпечують не більше 10% контролю, як правило, менше. Але якщо подивитися, на що йдуть ресурси в державі, то ми часто бачимо протилежну картину. На мій погляд, це одна з найсерйозніших помилок Естонії.

Стаття була опублікована у журналі Strategic Business Review